Архів категорії Актуальна інформація

У 1988 році Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла резолюцію, в якій 1 грудня офіційно оголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. У цей день, який щороку відзначається по всьому світу, поширюється інформація про ВІЛ-інфекцію та її кінцеву стадію СНІД, про те, яким чином передається дана інфекція, методи її профілактики та лікування, а також про необхідність толерантного відношення суспільства до ВІЛ-інфікованих людей.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус вражає спеціальні клітини крові (лімфоцити), які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин, і поступово вбиває ці клітини. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців і років, знижується, і це призводить до виникнення різних захворювань, перш за все інфекційних, що вражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему та ін.

Особливість ВІЛ-інфекції полягає в тому, що це захворювання може роками не проявлятись жодними клінічними симптомами, а пізнє звернення до лікаря значно зменшує вірогідність збереження здоров’я та продовження повноцінного життя ВІЛ-інфікованої  людини. Тому, надзвичайно важливо кожній людині – обстежитись на ВІЛ!!! У обласних центрах з профілактики та боротьби зі СНІДом, районних та міських поліклініках працюють кабінети «Довіри», де можна анонімно та цілком безкоштовно обстежитись на ВІЛ-інфекцію.

Багато людей мають викривлене уявлення про ВІЛ і СНІД. Відсутність знань чи хибні судження про шляхи передачі вірусу та клінічні прояви захворювання викликають острах, який призводить до стигматизації. Стигма – це соціальний стереотип, який відображає упереджене ставлення оточуючих до окремих осіб, груп людей або, навіть до самого себе на підставі реальних чи приписуваних їм якостей. Дискримінація – це стигма, що стала дією. Це навмисне обмеження прав частини населення, окремих груп чи індивідів за певною ознакою. У випадку з ВІЛ-інфекцією це стосується людей з підтвердженим або приписуваним ВІЛ-позитивним статусом. Форми дискримінації: людину звільняють з роботи, не надають належної медичної допомоги, дитину виключають зі школи тощо. Стигма та дискримінація впливають на самосвідомість людей з ВІЛ-інфекцією, викликаючи у них депресію, занижену самооцінку і відчай, вона є не лише психологічною проблемою, а має ще соціальні та медичні наслідки. Негативне ставлення оточуючих часто штовхає цих людей до бездіяльності або дій, які можуть завдати шкоди іншим людям, сприяє стрімкому поширенню інфекції. Ефективними заходами з протидії стигми і дискримінації по відношенню до ВІЛ-інфікованих осіб є:

1. доступність до медичних послуг, щоб люди мали можливість вчасно обстежитись, та отримати психологічну підтримку;

2. інформування та освіта населеня для кращого розуміння проблеми;

3. правовий захист людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом;

4. дотримання професійних і етичних норм серед медперсоналу закладів охорони здоров’я;

5. використання універсальних засобів захисту, що не тільки знизить страх медперсоналу, а й допоможе захистити таємницю особи та права інфікованих пацієнтів;

6. забезпечення широкого доступу до медичних препаратів і їх використання для лікування.

Кожний громадянин України має права гарантовані Конституцією нашої держави. ВІЛ-позитивні люди – громадяни нашої країни, права яких також захищає держава. Вони мають усі права громадянина на: освіту, роботу, відпочинок і дозвілля, толерантне ставлення, повагу, повноцінне життя!

Отже, пам’ятайте, що ВІЛ не передається через рукостискання, обійми, посмішку, радість та підтримку. Не позбавляйте себе спілкування з цікавими людьми через їхній ВІЛ-позитивний статус!

Вітамін D – єдина поживна речовина, яку ваше тіло виробляє під впливом сонячного світла. Однак до 50% населення світу можуть не отримувати достатньо сонця, а багато жителів України відчувають дефіцит вітаміну D.

Частково це пов’язано з тим, що люди проводять більше часу в приміщенні, носять сонцезахисний крем на вулиці і дотримуються Західної дієти з низьким вмістом хороших джерел цього вітаміну.

Рекомендована денна норма (ДВ) становить 800 МО (20 мкг) вітаміну D в день з харчових продуктів.

Якщо ви не отримуєте достатньо сонячного світла, ваше споживання, ймовірно, має бути ближче до 1000 МО (25 мкг) на день.

Ось 7 здорових продуктів з високим вмістом вітаміну D.

1. Лосось

Лосось-популярна жирна риба і відмінне джерело вітаміну D.

Одна порція вирощеного атлантичного лосося на 100 грамів містить 526 МО вітаміну D, або 66% денної норми.

Має велике значення, чи є лосось диким або вирощеним.

В середньому лосось, спійманий в дикій природі, містить 988 МО вітаміну D на порцію в 100 грамів, або 124% від денної норми. Деякі дослідження виявили навіть більш високі рівні в дикому лососі-до 1300 МО на порцію.

Однак вирощений лосось містить тільки 25% від цієї кількості. Проте, одна порція вирощеного лосося забезпечує близько 250 МО вітаміну D, або 32% денної норми.

2. Оселедець і сардини

Оселедець їдять у всьому світі. Їого можна подавати консервованим, копченим або маринованим.

Ця рибка також є одним з кращих джерел вітаміну D.

Свіжий Атлантичний оселедець містить 216 МО на порцію в 100 грамів, що становить 27% від добової норми.

Якщо вам не подобається свіжа риба, маринований оселедець також є хорошим джерелом вітаміну D, забезпечуючи 112 МО на порцію в 100 грам, або 14% денної норми.

Однак маринований оселедець також містить велику кількість натрію, якого деякі люди споживають занадто багато.

Консервовані сардини також є хорошим джерелом вітаміну D – одна банка містить 177 МО, або 22% денної норми.

Інші види жирної риби також є хорошими джерелами вітаміну D. Палтус і скумбрія дають 384 МО і 360 МО на половину філе відповідно.

3. Масло печінки тріски

Масло печінки тріски – популярна добавка. Якщо ви не любите рибу, вживання риб’ячого жиру може стати ключем до отримання певних поживних речовин, яких немає в інших джерелах.

Це відмінне джерело вітаміну D-близько 448 МО на чайну ложку (4,9 мл), воно становить 56% від денної норми. Воно вже багато років використовується для профілактики і лікування дефіциту у дітей.

Жир печінки тріски також є фантастичним джерелом вітаміну А, його денна норма становить 150% всього в одній чайній ложці (4,9 мл). Однак вітамін А може бути токсичним у великих кількостях.

Тому будьте обережні з риб’ячим жиром, намагаючись не приймати занадто багато.

Крім того, жир печінки тріски багатий омега-3 жирними кислотами, дефіцит яких у багатьох людей.

4. Консервований тунець

Консервований світлий тунець містить до 268 МО вітаміну D в 100-грамової порції, що становить 34% від денної норми.

Це також хороше джерело ніацину і вітаміну К.

На жаль, консервований тунець містить метилртуть, токсин, який міститься в багатьох видах риб. Якщо він накопичується у вашому тілі, це може викликати серйозні проблеми зі здоров’ям.

5. Яєчні жовтки

Людям, які не їдять рибу, слід знати, що морепродукти – не єдине джерело вітаміну D, цільні яйця – ще одне хороше джерело, а також поживна їжа.

Хоча більша частина білка в яйці міститься в білку, жир, вітаміни і мінерали в основному містяться в жовтку.

Один типовий яєчний жовток містить 37 МО вітаміну D або 5% денної норми.

Кількість вітаміну D в яєчному жовтку залежить від перебування на сонці і вмісту вітаміну D в курячому кормі. При тому ж годуванні кури, вирощувані на пасовищах, які бродять на вулиці під сонячним світлом, виробляють яйця з рівнем в 3-4 рази вище.

Крім того, яйця від курчат, які отримували корм, збагачений вітаміном D, можуть містити до 6000 МО вітаміну D на жовток. Це в 7 разів більше DV.

Вибір яєць від курчат, вирощених на відкритому повітрі або проданих з високим вмістом вітаміну D, може стати відмінним способом задовольнити ваші щоденні потреби.

6. Гриб

За винятком збагачених продуктів, гриби – єдине рослинне джерело вітаміну D.

Як і люди, гриби можуть синтезувати цей вітамін при впливі ультрафіолету.

Однак гриби виробляють вітамін D2, тоді як тварини виробляють вітамін D3.

Хоча вітамін D2 допомагає підвищити рівень вітаміну D в крові, він може бути не таким ефективним, як вітамін D3.

Тим не менш, гриби є відмінним джерелом вітаміну D2. Фактично, деякі сорти містять до 2300 МО на порцію в 3,5 Унції (100 грамів) – майже в три рази більше денної норми.

З іншого боку, комерційні гриби часто вирощують у темряві і містять дуже мало D2.

Однак деякі бренди обробляються ультрафіолетом (УФ-світлом). Ці гриби можуть забезпечити 130-450 МО вітаміну D2 на 100 грамів.

7. Збагачені продукти

Природні джерела вітаміну D обмежені, особливо якщо ви вегетаріанець або не любите рибу.

На щастя, деякі харчові продукти, які не містять вітаміну D, збагачені цією поживною речовиною.

Коров’яче молоко

Коров’яче молоко, найбільш часто вживаний вид молока, від природи є хорошим джерелом багатьох поживних речовин, включаючи кальцій, фосфор і рибофлавін.

У деяких країнах коров’яче молоко збагачене вітаміном D, зазвичай воно містить близько 115-130 МО на чашку (237 мл), або близько 15-22% денної норми.

Соєве молоко

Оскільки вітамін D міститься майже виключно в продуктах тваринного походження, вегетаріанці і вегани піддаються особливо високому ризику недоїдання.

З цієї причини Замінники молока на рослинній основі, такі як соєве молоко, часто збагачені цією поживною речовиною та іншими вітамінами і мінералами, які зазвичай містяться в коров’ячому молоці.

Одна чашка (237 мл) зазвичай містить 107-117 МО вітаміну D, або 13-15% денної норми.

Апельсиновий сік

Близько 75% людей у всьому світі не переносять лактозу, а ще 2-3% страждають алергією на молоко.

З цієї причини в деяких країнах апельсиновий сік збагачений вітаміном D та іншими поживними речовинами, такими як кальцій.

Одна чашка (237 мл) збагаченого апельсинового соку під час сніданку може почати свій день з до 100 МО вітаміну D, або 12% денної норми.

Пластівці і вівсяні пластівці

Деякі злаки і вівсянка швидкого приготування також збагачені вітаміном D.

Півсклянки (78 грамів) цих продуктів може забезпечити 54-136 МО, або до 17% денної норми.

Хоча збагачені злаки і вівсянка містять менше вітаміну D, ніж багато натуральних джерел, вони все ж можуть бути хорошим способом збільшити його споживання.

 Фтизіатрична галузь в Україні потребує змін – від впровадження сучасних підходів у лікуванні до зменшення тривалості перебування пацієнта у стаціонарі. У 2021 році медичну допомогу буде ще більше наближено до пацієнта з туберкульозом.

Наближення до медичної допомоги, прихильність до лікування та подолання стигматизації пацієнтів з туберкульозом – про це йшлося на засіданні Робочої групи експертів з питань розробки проєктів специфікацій та умов закупівлі медичних послуг за Програмою медичних гарантій-2021 за напрямом “Фтизіатрія”.

Учасники заходу – провідні лікарі-фтизіатри, керівники протитуберкульозних закладів та лікувальних відділень, представники громадських та міжнародних організацій. Вони обговорили додаткові вимоги до пакету “Діагностика та лікування дорослих і дітей із туберкульозом у амбулаторних та стаціонарних умовах” та пропозиції до нового пакету “Супровід та лікування дорослих та дітей, хворих на туберкульоз на первинному рівні медичної допомоги”.

Експерти Робочої групи обговорили та прийняли наступні пропозиції, що стосуються:
– додаткових досліджень хворих на туберкульоз, зокрема, проведення ЕКГ;
– проведення інструментальної діагностики, зокрема рентгенівських методів візуалізації;
– контролю за прийомом протитуберкульозних препаратів, призначених лікарем-фтизіатром (під безпосереднім наглядом в амбулаторних умовах, вдома, у іншому зручному для пацієнта місці, та/або з використанням інших сучасних засобів контролю за прийомом протитуберкульозних препаратів);
– проведення оперативного лікування та/або втручань пацієнтам з ТБ  за необхідності;
– визначення спільно з пацієнтом амбулаторної моделі (відео-ДОТ, ДОТ по місцю надання послуг, ДОТ вдома) лікування ТБ (коди А15-А19), на підставі рекомендації лікаря-фтизіатра та лікарів інших спеціальностей;
– поліпшення прихильності пацієнтів з туберкульозом до лікування;
– планування та управління запасами щодо протитуберкульозних препаратів , препаратів для лікування побічних реакцій (в т.ч. які необхідні для надання невідкладної медичної допомоги), постійна співпраця із лікарем-фтизіатром з надання консультативної допомоги в разі потреби;
– проведення просвітницьких заходів та консультування щодо хвороби й формування прихильності до лікування для пацієнтів, які проходять курс лікування ТБ та організація навчання пацієнтів та членів їх родини заходам інфекційного контролю та інші.

На думку представників громадськості, боротьба з туберкульозом буде ефективною, якщо державні органи активно співпрацюватимуть з неурядовими організаціями. Фахівці наголошували, що зниження рівнів захворюваності на туберкульоз вимагає підвищення рівня обізнаності, соціальної підтримки та соціальної мобілізації.

Голова Робочої групи за напрямом фтизіатрія кандидат медичних наук  Світлана Дудник: “За даними ВООЗ, Україна посідає друге місце у світі за поширеністю туберкульозу з широкою лікарською стійкістю. Зважаючи на актуальність цієї проблеми для України, медичні послуги з діагностики та лікування туберкульозу увійшли до Програми медичних гарантій – переліку послуг, які держава гарантує пацієнту. НСЗУ укладає договори на надання послуг з діагностики та лікування туберкульозу з профільними установами по всій країні.

Водночас, фтизіатрична галузь в Україні потребує змін – від впровадження сучасних підходів до лікування до зменшення тривалості перебування пацієнта у стаціонарі. У 2021 році медичну допомогу буде ще більше наближено до пацієнта з туберкульозом.

Зокрема, через розвиток амбулаторної допомоги пацієнтам з туберкульозом. У Програмі медичних гарантій-2021 буде впроваджено новий пакет медичних послуг для спостереження за дорослими та дітьми, хворими на туберкульоз, на первинному рівні надання медичної допомоги.

Заклади первинної меддопомоги зможуть підписати з НСЗУ договір на надання допомоги хворим на туберкульоз, це наблизить послугу до пацієнтів і забезпечить безперервність лікування. Після завершення лікування в стаціонарі пацієнти матимуть змогу лікуватися під наглядом свого лікаря в більш комфортних умовах.  Лікар  контролюватиме вживання пацієнтом ліків та результативність лікування”.

Ця дата відзначається щорічно з 1991 року в день народження Фредеріка Бантінга, канадського фізіолога, який відкрив спільно з професором Джоном Маклеодом гормон інсулін.

Діабет – це хронічне захворювання, при якому підшлункова залоза не виробляє достатньої кількості інсуліну або ж організм не може ефективно використовувати вироблений інсулін. Інсулін – це гормон, який регулює рівень цукру (глюкози) у крові.
В результаті неконтрольованого діабету виникає гіперглікемія (підвищення рівня глюкози в сироватці крові), що призводить до ураження багатьох систем організму, особливо нервів та кровоносних судин.

Цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний) зазвичай проявляється на тлі аутоімунного процесу в організмі, коли відбувається «збій системи», і імунні клітини, які покликані захищати організм, починають, навпаки, нападати на підшлункову залозу, що і призводить до хвороби. І якщо в цьому випадку частіше за все від людини нічого не залежить, то цукровий діабет 2 типу в більшості випадків людина провокує сама: своїм неправильним способом життя, частими стресами, наявністю надлишкової маси тіла.

Важливо донести до людей інформацію про те, як запобігти хворобі, або, якщо це не вдалося, підтримувати якість свого життя на високому рівні.

Основною ознакою цього захворювання є стійке підвищення рівня цукру в крові.

Основні симптоми діабету:

•  надмірне сечовиділення,
•  спрага,
•  постійне відчуття голоду,
•  втрата ваги,
•  відчуття втоми,
•  погіршення зору.

Що треба робити, щоб не захворіти на цукровий діабет? Відповідь проста: вести здоровий спосіб життя, стежити за своїм здоров’ям і здоров’ям близьких.

Лікарі закликають дотримуватися таких правил:

• не допускати надмірної ваги;
• правильно харчуватися або дотримуватися лікувальної дієти, їсти фрукти і овочі та зменшити споживання цукру і насичених жирів;
• приділяти час заняттям фізкультурою;
• відмовитись від шкідливих звичок;
• регулярно стежити за рівнем глюкози в крові, артеріальним тиском, загальним холестерином;
• не піддаватися стресам;
• проходити медичні огляди.

Важливо пам’ятати, що з діабетом можна і потрібно боротися. Ваше здоров’я у ваших руках і в правильних думках, які втілюються в життя.

Бажаємо не хворіти і бути здоровими!

У листопаді кожного року проводиться Всесвітній тиждень правильного використання антибіотиків, метою якої є підвищення обізнаності громадськості в усьому світі про проблему стійкості до протимікробних препаратів і пропаганда передової практики в цій сфері серед громадськості, працівників охорони здоров’я та осіб, відповідальних за вироблення політики, з тим щоб не допустити подальшого розвитку і поширення стійкості до антибіотиків.

Антибіотики – це ліки, що використовуються для профілактики та лікування бактеріальних інфекцій, проти вірусів вони безсилі. Стійкість до антибіотиків (резистентність) виникає, коли бактерії змінюються у відповідь на використання цих ліків. Важливо знати, що саме бактерії, а не людина чи тварина стають стійкими до антибіотиків. Ці бактерії можуть заразити і людей, і тварин, а інфекції, які вони викликають, важче лікувати, ніж ті, що викликаються нестійкими бактеріями. Резистентність до антибіотиків призводить до збільшення медичних витрат, тривалої госпіталізації та збільшення смертності, тож є однією з найбільших загроз у сфері охорони здоров’я в усьому світі.

ПРИЧИНИ СТІЙКОСТІ ДО АНТИБІОТИКІВ:

• Надмірне використання антибіотиків.
• Недотримання курсу лікування.
• Надмірне використання антибіотиків у тваринництві і рибництві.
• Неналежний інфекційний контроль в лікарнях і клініках.
• Неналежна гігієна і санітарія.
• Відсутність нових антибіотиків.

ПРОФІЛАКТИКА АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТІ: ЩО МОЖЕ ЗРОБИТИ КОЖЕН

Стійкість до антибіотиків може попередити кожен із нас. Ось прості правила:

• Не займайтесь самолікуванням
• Приймайте лише ті антибіотики, які призначив лікар.
• Не переривайте лікування
• Завжди завершуйте курс антибіотиків, навіть якщо вам стало краще.
• Не продовжуйте курс лікування без відома лікаря
• Ніколи не використовуйте антибіотики, які залишилися після курсу прийому
• Не консультуйте друзів, родичів, знайомих та не призначайте їм лікування
• Ніколи не діліться антибіотиками з іншими.
• Попереджуйте інфекції
• Регулярно мийте руки, уникайте контакту із хворими людьми і вчасно робіть щеплення.

Відповідально приймайте антибіотики. Дбайте про власне здоров’я!

Пам’ятайте, найкраща профілактика хвороб — це збалансоване харчування, заняття спортом, повноцінний сон, вакцинація та регулярні візити до вашого сімейного лікаря.

12 листопада щорічно відзначається  Всесвітній день боротьби з пневмонією. Ініціатором його запровадження виступила Глобальна коаліція проти дитячої пневмонії. Мета цього дня – активізація боротьби з пневмонією за допомогою комплексу заходів щодо профілактики та лікування цього захворювання.

  Пневмонія є однією з найбільш ключових проблем у світовому здоров’ї, від якої у світі помирає одна дитина кожні 20 секунд.  За даними ВООЗ, пневмонія є причиною смертей близько 16% дітей віком до 5 років у всьому світі.

   Пневмонія може бути викликана вірусами, бактеріями або грибками. Пневмонія може поширюватися різними способами. Віруси та бактерії, які зазвичай зустрічаються в носі або горлі, можуть потрапити до легень та викликати у них запальний процес. Вони також можуть поширюватися за допомогою повітряних крапель від кашлю або чхання. Отже, пацієнти з пневмонією потенційно небезпечними для інших.

    В групі ризику по пневмонії знаходяться особи з хронічними інфекційними процесами, із хронічними захворюваннями, особливо серцево-судинної, бронхолегеневої  системи, онкохворі, пацієнти із цукровим діабетом, літні люди, хворі з порушенням імунітету, насамперед ВІЛ-інфіковані, тощо. Факторами, які можуть сприяти пневмонії також є паління, зловживаня алкоголем та наркотиками, забруднення повітря у приміщенні, де пацієнти проживають, скупченість в місцях проживання (будинки престарілих, інтернати, гуртожитки). На особливому місці знаходяться люди, які працюють у громадських місцях та в контакті з великою кількістю людей.

   Симптоми пневмонії, на які слід звертати увагу:

• кашель, який прогресує, різної інтенсивності;

• утруднене дихання;

• підвищена температура тіла від субфебрильної до високих цифр. Однією з ознак пневмонії може буте неефективність жарознижувальних препаратів;

• прискорене дихання;

• задишка;

• втягнення грудної клітки, коли при вдиханні повітря западає нижня частина грудної клітки (у здорової людини грудна клітки розширюється при вдиханні);

• свистячі хрипи під час дихання (частіше при вірусних інфекціях).

• болі в грудях, особливо з одного боку, які посилюються під час вдоху. 

   Крім простудних симптомів, у хворого спостерігається блідість шкірних покривів. Загальна слабкість, підвищене потовиділення, озноб, зниження апетиту також характерні для інтоксикації і початку запального процесу в легенях.

      Профілактика пневмонії:

• Щеплення: планова вакцинація визнана найбільш ефективним методом профілактики пневмонії.  В Україні за кошти Державного бюджету закуповуються якісні та ефективні вакцини від Hib-інфекції (гемофільної палички типу Б), кору (у складі комбінованої вакцини КПК від кору, паротиту, краснухи) та кашлюку (у складі комбінованої вакцини АКДП від дифтерії, правця, кашлюку). Діти отримують щеплення проти цих хвороб безоплатно. Особливе значення має щеплення від грипу, яке треба проводити щорічно;  

• Зміцнення імунітету;

• Достатнє та збалансоване харчування;

• Здоровий спосіб життя;

• Регулярна фізична активність на свіжому повітрі;

• Дотримання правил особистої гігієни.

   Якщо у Вас наявні симптоми, які нагадують пневмонію, треба негайно звернутись до лікаря. Самолікування призводить до запізнення діагностики пневмонії та розвитку загрозливих для життя ускладнень. Своєчасний початок лікування від пневмонії є запорукою успішного та швидкого виліковування від цього загрозливого захворювання. 

Із приходом осені в багатьох людей падає настрій, вони починають почуватися гірше емоційно та фізично. Цей стан часто називають осінньою депресією, а в медицині він має назву сезонний афективний розлад. Він починається, коли людина постійно почувається пригніченою, роздратованою, винною, втрачає інтерес до повсякденних справ, млява, спить довше й важко встає вранці, їсть багато солодкого та набирає вагу. У когось ці симптоми можуть серйозно впливати на життя. У такому разі треба звернутися до свого сімейного лікаря для перевірки психічного здоров’я.

Точні причини сезонної депресії дотепер не зовсім зрозумілі, але згадані симптоми часто пов’язані зі зменшенням впливу сонячного світла, адже дні стають коротшими. Брак світла може впливати на роботу гіпоталамусу, що призводить до надмірного вироблення гормону сну мелатоніну, зниження рівня гормону радості серотоніну, порушення добового ритму.

Методами лікування сезонної депресії є:

• Зміна способу життя: намагайтеся якомога частіше перебувати під сонячним світлом, робіть фізичні вправи.

• Світлотерапія – спеціальна лампа імітує вплив сонячного світла.

• Психотерапія, наприклад, когнітивна поведінкова терапія.

• Антидепресанти, але їх має призначити лікар.

Схожими є й поради щодо профілактики:

• Навіть у похмурі дні намагайтеся перебувати на вулиці впродовж кількох годин, особливо в першій половині дня, відкривайте штори, обріжте гілки дерев, які блокують доступ світла в кімнату, сидіть якомога ближче до вікон вдома та в офісі.

• Часто гуляйте в парку, обідайте на терасі чи просто сидіть на лавці.

• Займайтеся спортом – фізична активність допомагає зняти стрес, підвищити настрій та почуватися краще.

• Спіть достатньо, їжте здорову їжу, не шукайте полегшення в алкоголі.

• Спілкуйтеся з людьми, поряд із якими вам добре. У пригніченому настрої складно соціалізуватися, але близькі люди можуть дати підтримку, якої ви потребуєте.

Інсульт – це гостре порушення мозкового кровообігу, що викликає загибель мозкової тканини. Саме слово «інсульт» прийшло до нас з латинської мови та означає «удар». Інсульт найчастіше є ускладненням гіпертонічної хвороби і розвивається на фоні різкого підвищення артеріального тиску.

Існують два різновиди інсульту:

•  геморагічний, що спричинений розривом мозкової артерії;
•  ішемічний, коли артерія, що постачає кров у мозок, закупорюється тромбом або спазмується.

Головні прояви інсульту

Прояви інсульту залежать від ураженої частини мозку.

Як правило, під час інсульту виникають такі симптоми:

•  людина не може посміхнутися, при цьому зазвичай опускається куточок губ;
•  постраждалий не може нормально говорити — вимова нерозбірлива та плутана;
•  людина не може підняти руки вгору або ж одна рука занадто слабка і не ворушиться;
•  виникає слабкість чи оніміння у правій або лівій частині тулуба та кінцівках.

Зверніть увагу, що інколи інсульт може проявитися лише інтенсивним головним болем.

Пам’ятайте!  При інсульті важливо діяти швидко – чим раніше надати допомогу, тим більше у людини шансів одужати. Після чотирьох-шести годин у тканинах головного мозку відбуваються незворотні зміни, і пошкоджену ділянку вже неможливо врятувати.

За останні роки інсульт «помолодшав»

Якщо раніше діагноз «інсульт» асоціювався зі старістю й загрожував в основному людям похилого віку, то в наші дні «судинна катастрофа» нерідко вражає й молоді організми. Підступність інсульту – у його раптовості та несподіваності.

У більшості випадків інсульт зустрічається в людей віком від 45 до 60 років, приблизно однаково як у чоловіків, так і в жінок. Але в останні роки різні дослідження фіксують зростання випадків ішемічного інсульту і в молодих людей – від 2,5% до 13% усіх діагнозів порушення мозкового кровообігу.

Чому хвороба «помолодшала»?

Чималу роль у    молодому віці відіграють вроджені патології: спадкове підвищення згортання крові, схильність до тромбоутворення, неправильний розвиток сполучної тканини, судинні порушення.
Є низка захворювань, що провокують розвиток інсульту. На них хворіють, на жаль, і в молодому віці: атеросклероз, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, вади серця, миготлива аритмія. Наявність будь-якого із цих захворювань ще не означає обов’язкового виникнення інсульту, але за певних умов хвороба може перерости в мозкові порушення.

Основні фактори ризику:

•  Головним фактором розвитку інсульту вважається нелікована артеріальна гіпертензія. На жаль, багато людей просто не знають рівня свого артеріального тиску. А статистика невтішна: на цю недугу в Україні хворіють 11,5 мільйона людей. Тобто інсульт загрожує кожному четвертому українцю;
•  Спосіб життя людини також впливає на розвиток судинно-мозкових порушень.

Найагресивнішою й шкідливою звичкою людини залишається куріння. У зв’язку з цим у курців збільшене згортання крові, підвищується жорсткість артерій та швидше розвивається атеросклероз;

• Зловживання алкоголем – також безпосередній фактор ризику «мозкової катастрофи», що супроводжується підвищенням артеріального тиску, розвитком кардіоміопатії та порушенням ритму серця. Найбільш небезпечним є вживання неконтрольованих доз алкогольних напоїв;
•  Підвищений рівень холестерину в крові;
•  Цукровий діабет;
•  Нездорове харчування;
  • Малорухливий спосіб життя;
•  Забруднене повітря.

Профілактика інсульту:

•  Піклуючись про своє здоров’я, інсульту можна уникнути. Від нас самих і від нашого способу життя залежить, чи будемо ми хворіти чи ні;
•  Регулярно відвідувати лікаря загальної практики-сімейного лікаря і вимірювати тиск;
•  Стежити за вагою, рівнем холестерину і рівнем цукру в крові;
•  Повне виключення куріння, алкоголю;
•  Правильно харчуватися, не переїдати, не вживати фаст-фуди, напівфабрикати, солодощі, напої-  «енергетики»;
•  Вживати менше солі;
•  Уникати стресів і недосипів.

Згідно із рекомендаціями ВООЗ, будь-які переривання рутинної (планової — відповідно до національного календаря щеплень) імунізації, навіть на короткий період, призведуть до підвищення ймовірності спалахів вакцинокерованих інфекцій або зростання кількості випадків захворювань, яким можна запобігти шляхом вакцинації.

Це буде додатковим навантаженням на системи охорони здоров’я у країнах, які вже й так перевантажені через пандемію COVID-19.
Національне законодавство також не змінює процеси рутинної вакцинації. Згідно із новими змінами у національному календарі щеплень, під час карантинних заходів не заборонено профілактичні вакцинації.

Карантин не скасовує рутинної вакцинації. У пріоритеті є первинні вакцинальні комплекси. Зокрема, це вакцинація від кору, краснухи, поліомієліту, дифтерії, кашлюку та правця, особливо серед дітей першого року життя.
Наразі кампанії додаткової вакцинації мають бути призупинені до моменту зняття карантинних обмежень.

Новонароджених у пологових будинках необхідно продовжувати вакцинувати згідно із національним календарем профілактичних щеплень.

Продовжується імунізація рекомендованими вакцинами, серед осіб з груп ризику: вакцинація за станом здоров’я, зокрема від сезонного грипу. Ця імунізація не належить до рутинної за віком, і вакцини не закуповують коштом державного бюджету. Тому слід використовувати доступні в регіоні вакцини чи закуповувати вакцини коштом місцевих бюджетів або інших джерел, не заборонених законодавством.

Потрібно забезпечити доступ населення до вакцин. Для цього слід оптимізувати логістику з обласного рівня безпосередньо до надавачів послуг з вакцинації. Всі лікувально-профілактичні заклади повинні бути забезпечені необхідною кількістю імунобіологічних препаратів.

Слід детально пояснювати населенню та медпрацівникам доцільність імунізації під час пандемії COVID-19, ризики поширення вакцинокерованих інфекцій у цей період і переваги вакцинації.

Під час попереднього спалаху кору близько 70% людей, що захворіли на кір, були госпіталізовані з енцефалітом і пневмонією до інфекційних лікарень чи, зокрема, відділень інтенсивної терапії. Деякі з них потребували вентиляційної підтримки.

Зменшення ризику передавання SARS-CoV-2 під час вакцинації
Під час рутинної, екстреної та вакцинації за епідпоказаннями необхідно дотримуватися вимог інфекційного контролю. Це визначено національними настановами та чинним законодавством у сфері попередження інфекцій.