У другому числі Дайджесту окреслюємо ключові дати та основні етапи впровадження медичної реформи, даємо перелік важливих нормативних актів, які уже прийняті для імплементації реформи, а також список головних задач для медзакладів і місцевої влади на 2018 рік.
Перший випуск Дайджесту присвячено основним засадам реформи. Розповідаємо про тарифи, електронну систему охорони здоров’я, НСЗУ, коли розпочнеться реформа на різних рівнях меддопомоги і як заклади будуть входити у реформу.
Грип – це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті.
Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим.Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги.
Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого.Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу.
Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом — коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє. У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого.
Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів – це, в середньому, 7 днів.
Симптоми, що вимагають лікування вдома
При появі перших симптомів грипу хвора людина обов’язково повинна залишатися вдома – щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них.
Такими симптомами є:
підвищена температура тіла;
біль у горлі;
кашель;
нежить;
біль у м’язах.
З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря – його слід викликати додому. Призначене лікарем симптоматичне лікування у домашніх умовах може бути достатнім для одужання.
Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів.
Симптоми, що вимагають термінової госпіталізації
Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою — її життя.
Викликайте «швидку» чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми:
сильна блідість або посиніння обличчя;
затруднення дихання;
висока температура тіла, що довго не знижується;
багаторазове блювання та випорожнення;
порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість;
болі у грудній клітці;
домішки крові у мокроті;
падіння артеріального тиску.
Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів – небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого.
Інфекційний контроль: прості речі рятують життя
Вірус грипу небезпечний, але не всесильний. Можна легко уникнути зараження грипом навіть під час епідемії, якщо дотримуватись кількох простих речей.
Навіть якщо ознак хвороби немає:
Уникати скупчень людей – аби зменшити вірогідність контактів із хворими людьми, при тому що деякі з них є заразними навіть до появи очевидних симптомів. Особливо актуально під час сезону грипу та епідемій.
Користуватися одноразовими масками при необхідності – щоб захистити себе чи оточуючих від зараження. Так маскою повинна користуватися людина, яка доглядає за інфекційним хворим чи просто спілкується з ним. Хвора людина повинна використовувати маску лише в одному випадку: якщо їй доводиться перебувати серед здорових людей, не захищених масками. Маска ефективна, тільки якщо вона прикриває рот і ніс. Важливо пам’ятати, що у будь-якому випадку маску потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться. Найкраще користуватися стандартними хірургічними масками, що мають вологостійку поверхню і довго залишаються ефективними. Економити чи лінитися вчасно замінити маску немає сенсу – волога маска не діє. Використані маски ні в якому разі не можна розкладати по кишенях чи сумках – їх потрібно одразу викидати у смітник.
Регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання – як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб не залишати навколо себе живі віруси й бактерії, що можуть залишатися активними впродовж годин після перебування у приміщенні хворої людини.
Повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми – для підвищення опірної здатності організму. Це збільшить шанси запобігти як зараженню, так і важким формам хвороби та її ускладненням.
Мати чисті руки – інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких ви час від часу торкаєтесь руками. Тими ж руками ви тримаєте гроші чи тримаєтесь за поручні, де кілька годин зберігаються в активному стані віруси і бактерії, що залишились від дотиків рук інших людей. Тому необхідно часто мити руки з милом або обробляти їх дезінфікуючим гелем із вмістом спирту.
Користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками – як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті. Використані серветки необхідно одразу викидати у смітник, оскільки вони також можуть стати джерелом зараження. Багаторазові серветки та рушники, особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і широкого розповсюдження інфекції. У таких умовах в якості одноразових серветок можна використовувати туалетний папір.
Якщо з’явилися ознаки хвороби, додаються ще кілька нескладних заходів:
Залишатися вдома при перших ознаках хвороби – не йти на роботу або, якщо захворіла дитина, не вести її до школи чи дитячого садочка, щоб не провокувати погіршення стану хворого і не наражати оточуючих на небезпеку, яка може виявитися смертельною для деяких з них.
Не бігати до лікаря з найменшого приводу – у випадку грипоподібної хвороби Ви ризикуєте спровокувати погіршення власного стану і створити небезпеку зараження для інших людей, що може мати смертельні наслідки для деяких з них. Більше того: лікарня чи поліклініка під час грипозного сезону є місцем високої вірогідності заразитися. Якщо вас непокоїть стан вашого здоров’я – обов’язково звертайтеся до лікаря, але викликайте його додому.
Ізолювати хвору людину – виділити їй окрему кімнату і посуд, визначити одну людину, яка доглядатиме за нею, і по можливості триматися на відстані 2 метри від хворої людини.
Прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання – аби запобігти розпорошенню інфікованих краплин слизу, які є основним джерелом зараження. Бажано робити це за допомогою одноразових серветок, які після використання одразу викидати у смітник. Якщо Ви прикрили рот руками, їх необхідно одразу вимити з милом чи обробити дезінфікуючим гелем, інакше усі ваші наступні дотики становитимуть небезпеку для інших.
Дотримання цих елементарних правил суттєво підвищує Ваші шанси уникнути небезпечного захворювання і здатне зберегти життя Вам і людям, що знаходяться поруч з Вами.
Вакцинація: найефективніший засіб захисту
Щорічна вакцинація є найефективнішим засобом для захисту організму від вірусів грипу. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною.
Найкращий час для проведення вакцинації — напередодні грипозного сезону (у вересні). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж всього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу.
Жінки, які годують груддю, можуть бути вакциновані. Крім того, будь-яке грипоподібне захворювання не є підставою для припинення грудного вигодовування.
Особливо важливою вакцинація є для представників груп ризику, оскільки вона значно збільшує шанси цих людей відвернути смертельні наслідки хвороби.
Групи ризику
Усі засоби профілактики грипу мають особливе значення для людей, які належать до груп ризику. Для цих людей грип становить найбільшу небезпеку, а вчасна регулярна профілактика здатна врятувати життя.
До груп ризику входять:
діти до 5 років (особливо — діти до 2 років);
вагітні жінки;
люди віком від 65 років;
люди з надмірною вагою;
хворі на діабет;
хворі на хронічні серцево-судинні захворювання;
хворі на хронічні захворювання легенів;
люди з іншими тяжкими хронічними захворюваннями;
люди, що перебувають на імуно-супресивній терапії.
Для цих людей грип становить особливу загрозу, оскільки стан їхнього організму суттєво зменшує шанс одужати без ускладнень, а часто — вижити.
Крім того, існують професійні групи ризику:
медичні працівники,
вчителі й вихователі,
продавці,
водії громадського транспорту,
усі, хто працює в багатолюдних місцях.
У цих людей немає ніякої можливості уникнути перебування поряд із хворими людьми, тому для них особливе значення мають усі без винятку засоби інфекційного контролю і профілактики грипу.
Остеохондроз – діагноз, з яким ви можете лікуватися дуже довго і ніяк не вилікуватися. Він твердо стоїть в списку разом з дисбактеріозом та вегето-судинною дистонією (ВСД) і є великим комерційним міфом сучасності.
ЩО ТАКЕ ОСТЕОХОНДРОЗ НАСПРАВДІ
В міжнародній класифікації хвороб остеохондроз існує, проте його специфіка суттєво відрізняється від того, як його трактують деякі лікарі в Україні. Це група рідкісних захворювань, що пов’язані з порушенням нормального розвитку росту кісток з ураженням центрів окостеніння в епіфізі. Як правило, починається в дитинстві як дегенеративний або некротичний стан (https://bit.ly/2HGRZe3). Як приклади можуть бути хвороба Пертеса, хвороба Осгуда-Шляттера, хвороба Шейермана.
В Україні ж, відвідуючи лікаря, який не послуговується міжнародними протоколами, на скарги про біль у спині пацієнт може почути, що в нього остеохондроз.
Як результат, для лікування призначається дообстеження (рентген, МРТ), знеболювальні препарати та інші дороговартісні методи, що в цілому досить сильно б’ють по кишені пацієнтів.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) біль в спині – одна з найбільш поширених причин звернення пацієнтів за медичною допомогою. Коли пацієнт у західних країнах звертається з такими скаргами, лікарі використовують симптоматичний діагноз – «back pain» (просто біль в спині), при якому рекомендують максимальне збереження фізичної активності, лікувальні вправи або нестероїдні знеболювальні препарати.
Додаткове обстеження призначають тільки тоді, коли пацієнт повідомляє про відповідні симптоми, прикладом яких є порушення чутливості кінцівок, слабкість в м’язах, порушення функції органів тазу, поява болю вночі (https://bit.ly/2KrBsws). Зазвичай ці симптоми виникають за наявності серйозної патології хребта, проте виявляють їх не більш ніж в 1% випадків. Такі патології включають пухлинні захворювання, переломи, гнійно-запальні процеси, туберкульоз. Болі в спині можуть виникати також і при захворюваннях внутрішніх органів і не мати відношення до хребта (як захворювання підшлункової залози, нирок, органів тазу).
Залишатись рухливим наскільки це можливо та намагатися продовжувати свою щоденну діяльність. Тривала відсутність активності може погіршити стан
Виконувати прості вправи для спини (приклади вправ можна знайти тут https://wb.md/2FP3YZ7)
Приймати протизапальні знеболювальні засоби (після консультації з вашим лікарем)
“Хибною є думка, що сильний біль потребує агресивного знеболення. Краще починайте зі звичайного знеболювального препарату. За результатами досліджень, сильні знеболювальні, які, наприклад, містять опіоїди, не забезпечують більш ефективного полегшення болю та мають більший потенціал для заподіяння шкоди організму”, наголошує в.о. міністра охорони здоров’я доктор Уляна Супрун.
Якщо біль не зникає протягом місяця, заважає виконувати щоденну діяльність та з часом погіршується – лікар призначить додаткове лікування
Прості правила допоможуть зберегти здоров’я ваших зубів та гарну усмішку. Розповідаємо, скільки часу треба чистити зуби, як обрати “правильну” зубну пасту, чи треба користуватись ниткою і як часто слід міняти щітку.
Чистіть зуби не менше 2 хвилин двічі на день
Дослідження вказують, що тривалість чищення зубів має складати не менше 2 хвилин. Від тривалості залежить ефективність очищення ротової порожнини, що зменшує ризик виникнення карієсу та хвороб ясен.
Звертайте увагу на техніку чищення
Найбільш ефективним методом чищення зубів визнано техніку Басса. Рекомендації, згідно з цією технікою, наступні: розміщуйте щітку під кутом 45 градусів стосовно поверхні зубів. Робіть плавні «вимітаючі» рухи від передніх до задніх зубів. Жувальну поверхню зубів необхідно чистити круговими рухами. Не забувайте очищувати язик.
Використовуйте зубну пасту з правильною концентрацією фтору
Вміст фтору завжди має бути вказано на упаковці. Дорослим рекомендовано використовувати зубну пасту, що містить щонайменше 1350 ppm фториду. Якщо ви маєте підвищину чутливість зубів, не рекомендується використовувати зубні пасти, що містять фтор.
Для дітей є спеціальні дитячі пасти, проте не завжди необхідно використовувати саме їх. Діти будь-якого віку можуть користуватись сімейною пастою, якщо вона містить 1350-1500 ppm фториду. Кількість зубної пасти на щітці для дітей має бути розміром з горошинку.
Використовуйте зубну нитку
Вона допоможе очистити важкодоступні ділянки ротової порожнини. Власне, зубна нитка потрібна не лише для того, щоб видаляти рештки їжі. Регулярне використання нитки зменшує ризик виникнення захворювань ясен та карієсу.
Змінюйте зубну щітку раз на 3 місяці
За цей час щітка зношується, втрачається пружність щетинок, тому зменшується ефективність очищення. Крім того, з часом на щітці накопичуються бактерії, що надалі можуть спричинити запалення ротової порожнини.
Гайд з картинками про те, як чистити зуби та користуватись зубною ниткою https://bit.ly/2HkCzQp
МОЗ інформує, що для вступу дитини до дитсадка не потрібно надавати медичну довідку особливої форми – достатньо довідки від педіатра чи сімейного лікаря, в якого спостерігається дитина. Для вступу дитини до школи батьки надають довідку від лікаря, що дитина пройшла профілактичний огляд (форма № 086-1/о).
ЯКА ДОВІДКА ПОТРІБНА ДЛЯ ВІДВІДУВАННЯ ДИТСАДКА
Для відвідування закладу дошкільної освіти батькам потрібно надати довідку з засвідченням факту, що дитина здорова. Таку довідку випише педіатр або сімейний лікар закладу охорони здоров’я, у якому спостерігається дитина.
У довідці лікар має зазначити:
прізвище, ім’я, по батькові дитини;
дату народження;
місце проживання;
інформацію про стан здоров’я дитини та можливість відвідування закладу дошкільної освіти.
Якщо дитина має певне захворювання, то за рішенням одного з батьків або іншого законного представника дитини, у цій довідці може бути зроблено відповідний запис.
Якщо ж батьки або законні представники вирішать не вказувати в довідці діагноз дитини, то лікар зазначає застереження щодо фізичних навантажень та інші рекомендації медичного характеру. Відповідно, медичні працівники закладів дошкільної освіти володітимуть необхідною інформацією про стан здоров’я дитини.
Зверніть увагу, що для дітей до 6 років, які йдуть у дитячий садок, не потрібна довідка № 086-1/о чи будь-якої іншої форми.
ЯКА ДОВІДКА ПОТРІБНА ДЛЯ ВІДВІДУВАННЯ ШКОЛИ
Перед вступом до школи дитина має пройти профілактичний огляд. Після медогляду видається для надання медичному працівнику закладу середньої освіти Форма № 0 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду». Якщо дитина має певне захворювання, то за рішенням одного з батьків або іншого законного представника дитини, у цій довідці може бути зроблено відповідний запис. Відповідно, медичні працівники шкільних навчальних закладів володітимуть необхідною інформацією про стан здоров’я дитини.
ПРО ФОРМИ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ
Усю інформацію про проведення вакцинації чи ревакцинації, а також здійснення туберкулінових проб лікарі чи медсестри фіксують у «Карті профілактичних щеплень» (форма № 063/о). Цю форму ведуть у амбулаторно-поліклінічних, виховних і навчальних закладах. Відповідно, довідка про проведені щеплення, що містяться у формі № 063/о, дає змогу медичним працівникам освітніх закладів бути ознайомленими з наявністю чи відсутністю щеплень у конкретної дитини.
Відповідно до листа-роз’яснення, який МОЗ надіслав у МОН, інших довідок, крім зазначених вище, заклади дошкільної та шкільної освіти не мають права вимагати. Слід зазначити, що порядок прийому дітей до спеціалізованих закладів освіти, зокрема компенсаторного типу, здійснюється на підставі відповідних нормативно-правових актів, якими можуть передбачатися додаткові вимоги.
Нагадаємо, МОЗ України скасував «Медичну карту дитини» (форма № 026/о), яка раніше зберігалась у школах та дитсадках: дані про стан здоров’я дитини не можуть бути відкритими і зберігатись поза межами медзакладу.
Право на медичну таємницю гарантує ст. 39-1. Закону України «Основи Законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII. «Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта», – йдеться у Законі. Тож дані про стан здоров’я дитини можуть міститися виключно у «Історії розвитку дитини № ___» (Форма № 112/о ) – медичній картці, яка зберігається у закладі охорони здоров’я.
